Первое послание апостола Иоанна

Глава 2

1 Дети мои, пишу вам это, чтобы вы не грешили. А если бы и согрешил кто из вас, то ведь есть у нас Заступник — Иисус Христос, Праведник, Который рядом с Отцом.

2 Он — само умилостивление за грехи наши, да и не только за наши, но также и за грехи всего мира.

3 Когда соблюдаем заповеди Его, мы уверены, что знаем Его.

4 Если же говорит кто: «Я знаю Бога», а заповедей Его не соблюдает, лжец он, и нет истины в сердце его.

5 А кто Божье слово соблюдает, тот воистину проникся Божественной любовью; по сему узнаем, что мы с Богом.

6 Кто говорит, что в Нем пребывает, тот и жить должен [так], как Христос жил.

7 То, о чем я пишу здесь, не новая заповедь для вас, друзья мои. Это древняя заповедь, которая давно была дана вам, это то самое слово Божие, которое вы уже слышали.

8 Но то, что я пишу вам, есть в то же время и новая заповедь. Ее правда в Нем и в вас видна: уходит тьма, и истинный свет уже светит.

9 Кто говорит, что он во свете, а брата своего ненавидит, тот всё еще во тьме остается.

10 Лишь тот, кто любит своего брата, во свете пребывает, и нет в нем ничего, что могло бы кого-то толкнуть в погибель.

11 А кто брата своего ненавидит, тот — во тьме; тьмою окруженный, не знает он, куда идет, потому что тьма ослепила его.

12 Пишу вам, дети, что ради имени Его прощены вам грехи ваши.

13 И вам, отцы, пишу, потому что узнали вы Того, Кто изначально есть. Пишу и вам, юноши, потому что вы сатану победили.

14 Я написал вам, дети, потому что вы узнали Отца. Вам, отцы, я написал потому что узнали вы Того, Кто изначально есть. Написал я вам, юноши, потому что вы сильны — слово Божье в вас пребывает и вы сатану победили.

15 Не обольщайтесь ни миром, ни тем, что в мире. Кто этот мир любит, тот не любит Отца.

16 Ибо всё, что ни есть в мире: необузданное желание плоти, вожделение очей и надменность богача — не от Отца это, но от мира.

17 Проходит мир и вожделения его, но вовек пребывает человек, исполняющий волю Божию.

18 Дети мои, ныне последнее время! Вы слышали, что придет антихрист, и вот пришли — многие антихристы. И мы понимаем: настало последнее время.

19 Они ушли от нас, но нашими они не были никогда, если бы в самом деле нашими были, с нами бы и остались, но они ушли — и так открылось то, чему и надлежало стать явным: ни один из них не был нашим.

20 Впрочем, на вас помазание от Бога, и все вы сами знаете истину.

21 Я и написал вам не потому, что не знаете вы истину, но потому как раз, что вы ее знаете, и ведомо вам то, что всякая ложь — не от истины.

22 Кто же тогда лжец, если не тот, кто отрицает, что Иисус — Мессия? Антихрист это, отвергающий Отца и Сына.

23 Кто Сына отвергает, у того и Отца нет. У того же, кто признаёт Сына, есть и Отец.

24 Пусть то, что вы слышали изначально, остается с вами; если останется в вас то, что слышали вы изначально, пребудете в Сыне и в Отце.

25 А обещание, которое Он дал нам, — жизнь вечная.

26 Я много написал вам о тех, кто хотел бы ввести вас в заблуждение.

27 А что до вас, то помазание, которое вы получили от Него, в вас и остается, и вас не нужно учить — само помазание Божие учит вас всему; оно истинно, лжи нет в нем. Оставайтесь же, как научило оно вас, во Христе.

28 Итак, дети мои, пребывайте в Нем, чтобы, когда придет Он, не убояться нам и не оказаться посрамленными перед Ним в пришествие Его.

29 Зная, что Он праведен, знайте и то, что всякий, живущий праведно, от Него рожден.

1-е Iвана

Розділ 2

1 Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного.

2 Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.

3 А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо.

4 Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!

5 А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо.

6 А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він.

7 Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.

8 Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить.

9 Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі.

10 А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає.

11 Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.

12 Пишу́ я вам, ді́тоньки, що гріхи вам прощаються ради Йме́ння Його.

13 Пишу́ вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо перемогли ви лукавого.

14 Пишу́, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Писав я до вас, юнаки́, бо міцні́ ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.

15 Не любіть світу, ані того, що́ в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,

16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість оча́м, і пиха́ життє́ва, — це не від Отця, а від світу.

17 Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є!

18 Діти, — остання година! А що чули були́, що анти́христ іде, — а тепер з'явилось багато анти́христів, — з цього ми пізнає́мо, що остання година настала!

19 Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

20 А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все.

21 Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди.

22 Хто неправдомо́вець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це анти́христ, що відрікається Отця й Сина!

23 Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає́ Сина, той має Отця.

24 Тож, що́ ви чули з поча́тку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробува́тиме те, що́ ви чули з поча́тку, то й ви пробува́тимете в Сині й Отці.

25 А оце та обі́тниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.

26 Це я написав вам про тих, хто обманює вас.

27 А пома́зання, яке прийняли́ ви від Нього, — воно в вас залиша́ється, і ви не потребу́єте, щоб вас хто навчав. А що те пома́зання само вас навчає про все, — воно бо правдиве и нехи́бне, — то я́к вас навчило воно, у тім пробувайте.

28 А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоро́млені Ним під час Його прихо́ду.

29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить праведність, народився від Нього.

Первое послание апостола Иоанна

Глава 2

1-е Iвана

Розділ 2

1 Дети мои, пишу вам это, чтобы вы не грешили. А если бы и согрешил кто из вас, то ведь есть у нас Заступник — Иисус Христос, Праведник, Который рядом с Отцом.

1 Діточки мої, — це пишу́ я до вас, щоб ви не грішили! А коли хто згріши́ть, то маємо Заступника перед Отцем, — Ісуса Христа, Праведного.

2 Он — само умилостивление за грехи наши, да и не только за наши, но также и за грехи всего мира.

2 Він ублага́ння за наші гріхи, і не тільки за наші, але й за гріхи всього світу.

3 Когда соблюдаем заповеди Его, мы уверены, что знаем Его.

3 А що ми пізнали Його, пізнає́мо це з того, коли заповіді Його доде́ржуємо.

4 Если же говорит кто: «Я знаю Бога», а заповедей Его не соблюдает, лжец он, и нет истины в сердце его.

4 Хто говорить: „Пізнав я Його“, але не доде́ржує Його заповідів, той неправдомовець, і немає в нім правди!

5 А кто Божье слово соблюдает, тот воистину проникся Божественной любовью; по сему узнаем, что мы с Богом.

5 А хто доде́ржує Його слово, у тому Божа любов справді вдоскона́лилась. Із того ми пізнає́мо, що в Нім пробува́ємо.

6 Кто говорит, что в Нем пребывает, тот и жить должен [так], как Христос жил.

6 А хто каже, що в Нім пробува́є, той повинен пово́дитись так, як пово́дився Він.

7 То, о чем я пишу здесь, не новая заповедь для вас, друзья мои. Это древняя заповедь, которая давно была дана вам, это то самое слово Божие, которое вы уже слышали.

7 Улю́блені, — не пишу́ я для вас нову́ заповідь, але заповідь давню, яку мали від поча́тку: заповідь давня, — то слово, що чули його від поча́тку.

8 Но то, что я пишу вам, есть в то же время и новая заповедь. Ее правда в Нем и в вас видна: уходит тьма, и истинный свет уже светит.

8 Але нову́ заповідь я вам пишу́, що справді вона в Нім та в вас, — що минається те́мрява, і світло правдиве вже світить.

9 Кто говорит, что он во свете, а брата своего ненавидит, тот всё еще во тьме остается.

9 Хто говорить, що він пробува́є у світлі, та нена́видить брата свого, той у те́мряві досі.

10 Лишь тот, кто любит своего брата, во свете пребывает, и нет в нем ничего, что могло бы кого-то толкнуть в погибель.

10 А хто любить брата свого́, той пробува́є у світлі, і в ньому спотика́ння немає.

11 А кто брата своего ненавидит, тот — во тьме; тьмою окруженный, не знает он, куда идет, потому что тьма ослепила его.

11 Хто ж нена́видить брата свого, пробуває той у те́мряві й ходить у те́мряві, і не знає, куди він іде, бо те́мрява очі йому осліпила.

12 Пишу вам, дети, что ради имени Его прощены вам грехи ваши.

12 Пишу́ я вам, ді́тоньки, що гріхи вам прощаються ради Йме́ння Його.

13 И вам, отцы, пишу, потому что узнали вы Того, Кто изначально есть. Пишу и вам, юноши, потому что вы сатану победили.

13 Пишу́ вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Пишу́ вам, юнаки́, бо перемогли ви лукавого.

14 Я написал вам, дети, потому что вы узнали Отца. Вам, отцы, я написал потому что узнали вы Того, Кто изначально есть. Написал я вам, юноши, потому что вы сильны — слово Божье в вас пребывает и вы сатану победили.

14 Пишу́, діти, вам, бо ви пізнали Отця. Я писав вам, батьки, бо ви пізнали Того, Хто від поча́тку. Писав я до вас, юнаки́, бо міцні́ ви, і Слово Боже в вас пробуває, і лукавого перемогли ви.

15 Не обольщайтесь ни миром, ни тем, что в мире. Кто этот мир любит, тот не любит Отца.

15 Не любіть світу, ані того, що́ в світі. Коли любить хто світ, у тім немає любови Отцівської,

16 Ибо всё, что ни есть в мире: необузданное желание плоти, вожделение очей и надменность богача — не от Отца это, но от мира.

16 бо все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість оча́м, і пиха́ життє́ва, — це не від Отця, а від світу.

17 Проходит мир и вожделения его, но вовек пребывает человек, исполняющий волю Божию.

17 Минається і світ, і його пожадли́вість, а хто Божу волю виконує, той повік пробува́є!

18 Дети мои, ныне последнее время! Вы слышали, что придет антихрист, и вот пришли — многие антихристы. И мы понимаем: настало последнее время.

18 Діти, — остання година! А що чули були́, що анти́христ іде, — а тепер з'явилось багато анти́христів, — з цього ми пізнає́мо, що остання година настала!

19 Они ушли от нас, но нашими они не были никогда, если бы в самом деле нашими были, с нами бы и остались, но они ушли — и так открылось то, чему и надлежало стать явным: ни один из них не был нашим.

19 Із нас вони вийшли, та до нас не належали. Коли б були належали до нас, то залиши́лися б з нами; але вийшли, щоб відкрилось, що не всі вони наші.

20 Впрочем, на вас помазание от Бога, и все вы сами знаете истину.

20 А ви маєте пома́зання від Святого, і знаєте все.

21 Я и написал вам не потому, что не знаете вы истину, но потому как раз, что вы ее знаете, и ведомо вам то, что всякая ложь — не от истины.

21 Я не писав вам, немов ви не знаєте правди, але що знаєте її, і що всяка лжа не від правди.

22 Кто же тогда лжец, если не тот, кто отрицает, что Иисус — Мессия? Антихрист это, отвергающий Отца и Сына.

22 Хто неправдомо́вець, як не той, хто відкидає, що Ісус є Христос? Це анти́христ, що відрікається Отця й Сина!

23 Кто Сына отвергает, у того и Отца нет. У того же, кто признаёт Сына, есть и Отец.

23 Кожен, хто відрікається Сина, не має Отця; хто визнає́ Сина, той має Отця.

24 Пусть то, что вы слышали изначально, остается с вами; если останется в вас то, что слышали вы изначально, пребудете в Сыне и в Отце.

24 Тож, що́ ви чули з поча́тку, нехай в вас пробуває воно; якщо в вас пробува́тиме те, що́ ви чули з поча́тку, то й ви пробува́тимете в Сині й Отці.

25 А обещание, которое Он дал нам, — жизнь вечная.

25 А оце та обі́тниця, яку Він Сам обіцяв нам: вічне життя.

26 Я много написал вам о тех, кто хотел бы ввести вас в заблуждение.

26 Це я написав вам про тих, хто обманює вас.

27 А что до вас, то помазание, которое вы получили от Него, в вас и остается, и вас не нужно учить — само помазание Божие учит вас всему; оно истинно, лжи нет в нем. Оставайтесь же, как научило оно вас, во Христе.

27 А пома́зання, яке прийняли́ ви від Нього, — воно в вас залиша́ється, і ви не потребу́єте, щоб вас хто навчав. А що те пома́зання само вас навчає про все, — воно бо правдиве и нехи́бне, — то я́к вас навчило воно, у тім пробувайте.

28 Итак, дети мои, пребывайте в Нем, чтобы, когда придет Он, не убояться нам и не оказаться посрамленными перед Ним в пришествие Его.

28 А тепер, діточки, залишайтеся в Нім, щоб, як з'явиться Він, то щоб ми мали відвагу та не були засоро́млені Ним під час Його прихо́ду.

29 Зная, что Он праведен, знайте и то, что всякий, живущий праведно, от Него рожден.

29 Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто чинить праведність, народився від Нього.